Генерал-хорунжий Армії УНР.

Народився у Херсоні, походив з родини чиновника. Закінчив Тифлівське реальне училище, Олексіївське піхотне юнкерське училище (1907), склав іспит на переведення до артилерії у Михайлівському артилерійському училищі (01.12.1907), вийшов підпоручиком до Лібавської фортечної артилерії. З 20.11.1911 року служив у Ковенський фортечній артилерії, закінчив курс електротехніки на Санкт-Петербурзькому гарматному заводі (19.07.1914). З 18.11.1915 року – командир Другої батареї першого дивізіону 11 важкої артилерійської бригади. З 01.12.1916 року – командир важкої батареї 53 окремого важкого артилерійського дивізіону. 01.05 – 20.12.1917 року – командир цього дивізіону. Одержав звання полковника за бойові заслуги у бою під Кревом (15.08.1917). За Першу Світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (серпень 1917 року), за бій під Кревом, де був отруєний газами.

З 01.01.1918 року – командир окремої кінно-гірської батареї Гайдамацького коша Слобідської України військ Центральної Ради. У бою під Бердичевим в середині лютого 1918 року був поранений у ногу. 15.03.1918 року батарея була реорганізована у Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради, на чолі якого залишався до кінця Визвольних змагань (цей дивізіон у Дієвій армії УНР називався Алмазівським). Учасник Першого Зимового походу. 03.08.1921 р. був підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР.