Повстанський отаман. Походив із селянської родини. Народився у с. Верблюдки Олександрійського повіту Херсонської губернії. Добровольцем брав участь у Російсько-японській війні, дістав відзнаки Святого Георгія IV та ІІІ ступенів. Прапорщик за бойові заслуги. У 1909 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 3-м розрядом (після Російсько-японської війни всі офіцери, які дістали звання прапорщика за бойові заслуги, були зобов’язані закінчити юнкерські училища). Станом на 01.01.1910 р. – прапорщик 60-го піхотного Замосцького полку (Одеса), де значиться під прізвищем Григор’єв-Серветніков (встановити точно перебіг служби Григор’єва в російській армії не вдалося, оскільки його послужний список у РГВИА відсутній). Незабаром перейшов до 58-го піхотного Празького полку (Миколаїв), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. – штабс-капітан, офіцер залоги Бердичева.
Член Української партії соціалістів-революціонерів. Наприкінці 1917 р. – на початку 1918 р. був помічником комісара Центральної Ради на Південно-Західному фронті. Під прізвищем Сервентик у лютому-квітні 1918 р. значиться як уповноважений Центральної Ради по демобілізації частин та установ Особливої армії Південно-Західного фронту. З літа 1918 р. служив командиром сотні 17-го пішого Олександрійського (колишнього 58-го піхотного Празького) полку Армії Української Держави. Напередодні протигетьманського повстання повернувся до с. Верблюдки, де сформував перший повстанський відділ на Півдні України. Після протигетьманського повстання – отаман 20 повстанських загонів, сформованих на території Херсонщини та півдня Київщини. 10.12.1918 р. на чолі цих загонів зайняв Миколаїв, 30.01.1919 р. – Херсон.
01.02.1919 р. оголосив про розрив із УНР та перехід до більшовиків. Командування РСЧА переформувало загони отаман Григор’єва у бригаду 1-ї дивізії. 06.04.1919 р. червоні захопили Одесу, де бригада Григор’єва мала бути розгорнута у 6-ту Українську радянську дивізію та наступати на Румунію для допомоги комуністичному повстанню в Угорщині. Відмовився виконувати цей наказ та 14.04.1919 року вирушив зі своїми військами до Олександрівського повіту. 17.04.1919 року розпочав боротьбу проти радянської влади. 07.05.1919 року видав Універсал, в якому оголосив про розрив із червоними. 17.05.1919 року з частиною своїх загонів вирушив з Єлисаветграда на південь Херсонщини. 25.06.1919 р. ці загони з’єдналися з загонами Нестора Махна, який в той час також підняв повстання проти радянської влади. Невдовзі був застрелений махновцями у с. Сентове біля Єлисаветграда. Похований дружиною в Олександрії.