Генерал-хорунжий Армії УНР.

Народився у Кам’янець-Подільському. Закінчив Варшавське реальне училище (1888), Одеське піхотне юнкерське училище (1890), вийшов підпрапорщиком до 28-го піхотного Полоцького полку (Петраков), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. З 1915 року – підполковник, помічник командира 8-го стрілецького полку. З 28.07.1916 року – полковник, командир 7-го стрілецького полку. З 28.09.1916 року – командир 21-го стрілецького полку. З 12.06.1917 року – командир 48-го запасного полку в Одесі. За час Першої  світової війни був нагороджений всіма орденами до святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій 03.05.1915).

З 12.10.1917 року – начальник Української гайдамацької бригади в Одесі (з якої згодом виокремився Херсонський гайдамацький полк Одеської гайдамацької дивізії Армі УНР), очолював її до розформування 11.01.1918 року. З 01.07.1918 року – член Єлисаветської ліквідаційної комісії. З 01.10.1918 року – командир 3-го Сірожупанного полку Армії Української Держави. З 20.12.1918 року – помічник начальника 5-ї пішої дивізії військ Директорії. 01.06.1919 року у Тернополі потрапив у польський полон. 20.01.1920 року – начальник 1-ї запасної бригади Дієвої армії УНР. З 18.05.1920 року – начальник 2-ї запасної бригади Армії УНР. З 12.09.1920 року – помічник начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З 05.09.1921 року – помічник начальника 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР.