Старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Херсоні. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище, служив в 59-му піхотному Люблінському полку (Одеса), у складі якого брав участь у Російсько-японській війні. У складі 328-го піхотного Новоузенського полку брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений Георгіївською зброєю. У 1917 році закінчив два прискорених курси Військової академії Генерального штабу у Петрограді. Обіймав посади в.о. старшого ад’ютанта штабу 71-ї піхотної дивізії та старшого ад’ютанта оперативного відділу штабу 6-ї армії. Останнє звання у російські армії – підполковник.
З 01.01.1918 року – начальник оперативного відділу штабу Одеської військової округи (українізованої). З 16.04.1918 року – начальник відділу з формування 3-го Херсонського корпусу Армії УНР, згодом – старший осавул штабу 1-го Подільського корпусу Армії Української Держави.
З січня 1919 року – начальник інспекторського відділу Головного штабу УНР.
У липні 1919 року повернувся до Одеси, вступив до Збройних Сил Півдня Росії, які на той час зайняли місто. Сформував та очолив зведений полк 15-ї піхотної дивізії, який брав участь у боях проти Дієвої армії УНР. У січні 1920 року з рештками полку намагався пробитися до Польщі, а потрапив у полон до червоних. З 01.02.1920 року у РСЧА: викладач тактики 94-х Одеських піхотник курсів, (згодом – 13-ї Одеської піхотної школи). У 1928 році був демобілізований. Згодом працював землеміром комунікаційного відділу Одесу. 29.10.1930 року був заарештований у справі «Весна». (Так звана контрреволюційна змова колишніх офіцерів). 03.06.1931 був засуджений до розстрілу. Страчений.