Необхідно відзначити, що з січня 1918 року починається в історії Херсона складний і кривавий період братовбивчої війни. Він тривав до квітня, а потім на деякий час вщух, щоб пізніше з новою силою розгорітися знову. Вперше в історії нашого міста людське життя, честь та гідність нічого не були варті, на вулицях стріляли одне в одного колишні громадяни єдиної держави, рвалися снаряди, - на Херсонщині палахкотіла та кривавила громадянська війна…

Цей період в історії нашого краю був обумовлений збройним конфліктом між Українською Народною Республікою та Радою народних комісарів, демобілізацією армії, Брест-Литовською угодою та трагічними подіями встановлення Радянської влади в Одесі та Миколаєві. Ситуація змінювалася майже щодня. Ще на початку січня у Херсоні українська Рада військових депутатів та Совєт робітничих депутатів вирішили об'єднатися на платформі визнання Центральної Ради, а вже в лютому з'їзд переобраної Ради визнав владу Совєта народних комісарів. У цей період відбулися пограбування арсеналів і військових складів, озброєння добровільних військових формувань, які підтримували різні політичні течії (і серед них створення загонів вільних козаків), численні обшуки, експропріації, сутички і нарешті грандіозне збройне повстання херсонців проти австро-німецьких військ та погром Українського народного будинку та українського національного театру, який влаштувала Спілка фронтовиків у березні 1918 року.

І на тлі цих трагічних подій стає відчутним потужний розвиток українських національних культурно-просвітницьких інституцій: реорганізованої у "Просвіту" "Української Хати", "Української Книгарні", товариства "Думка", української вчительської спілки, української студентської громади, постійних курсів з української мови, українського національного театру тощо.

Ми повинні пам'ятати, що саме в ці дні в Херсоні все, що було пов'язано з українством, було небезпечним для життя: вистави новоствореного українського театру під час загострення політичної ситуації в місті проходили при напівпорожньому залі (глядачів налякали чутки, що всіх, хто ходить на українські вистави, розстріляють), курси української мови на деякий час припинили свою діяльність, була закрита й українська газета "Дніпро", - це лише деякі наслідки встановлення у місті Радянської влади.

Нижче подані відомості про ті інституції та організації, що знайшли свій прихисток під покрівлею Українського Народного Будинку.